Стахановський педагогічний коледж



09 березня 2017 року



203 річниця від дня народження Т.Г. Шевченка – великого українського поета, художника, основоположника нової української мови.





Це ім'я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов' ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Уже для багатьох поколінь українців - i не тальки українців - Тарас Григорович Шевченко означає так багато, що сама собою створюється iлюзiя, нiби ми все про нього знаємо, все в ньому розумiємо, i вiн завжди з нами, в нас. Та це лише iлюзiя. Шевченко як явище велике й вiчне - невичерпний i нескiнченний. Волею iсторiї вiн ототожнений з Україною i разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе новi днi i новий досвiд народу, вiдзиваючись на новi болi й думи, стаючи до нових скрижалiв долi. Вiн росте й розвивається в часi, в iсторiї i нам ще йти i йти до його осягнення.

В цей день викладачі української філології провели засідання круглого столу «У всякого своя доля і свій шлях широкий».

На засіданні круглого столу мали місце змістовні повідомлення студентів про творчу спадщину поета, декламування уривків з поем «Катерина», «Наймичка», «Сон», вірша «Чи то недоля та неволя».







© ВП «Стахановський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка», 2016