Стахановський педагогічний коледж



17 березня 2017 року





17 березня 2017 року у ВП «Стахановський педагогічний коледж ЛНУ імені Тараса Шевченка» пройшла читацька міні-конференція Багатолика Українська революція (обговорення книги В. Савченко «Дванадцять війн за Україну» - Савченко В.А. Дванадцять війн за Україну / В.А. Савченко. – К.: Нора-Друк, 2016. – 480 с.)





Мета: ознайомити студентів з подіями часів Української революції 1917 – 1921 рр., навчити їх працювати з науково-дослідною літературою з історії України.

ПЛАН ЗАХОДУ:

1. Отримання студентами індивідуальних завдань (прочитати по одній главі з книги і підготувати стислу доповідь).

2. Оголошення правил, погодження регламенту.

3. Заслуховування доповідей, підготовлених студентами заздалегідь.

4. Спільне обговорення, дискусія.

5. Узагальнення матеріалу.

Теми доповідей

I. Вступ. Епоха надій і крові

II. Перша війна більшовиків проти Української Народної Республіки (грудень 1917 — лютий 1918)

III. Військовий конфлікт у Бесарабії. Війна радянських військ проти армії Румунії (січень — березень 1918)

IV. Війна Німеччини, Австро-Угорщини і УНР проти Радянської України (лютий — квітень 1918)

V. Військовий конфлікт в Північному Причорномор'ї. Війна українських повстанських військ проти військ Антанти і білогвардійців (лютий — квітень 1919)

VI. Селянське повстання проти гетьмана України Скоропадського і війна директорії УНР проти гетьманського режиму (травень — грудень 1918)

VII. Друга війна більшовиків проти УНР (грудень 1918 — жовтень 1919)

VIII. Війна білогвардійців (білоказаков і збройних сил Півдня Росії) проти Червоної Армії і махновців в Україні (грудень 1917 — листопад 1920)

IX. Війна Польщі проти Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної республіки (листопад 1918 — липень 1919)

X. Війна білогвардійців проти армії УНР і махновців (грудень 1918 — січень 1920)

XI. Війна російської армії генерала Врангеля проти Червоної Армії і армії махновців в Північній Таврії і в Криму (березень — листопад 1920)

XII. Війна армій Польщі і УНР проти більшовиків в Україні (березень — листопад 1920)

XIII. Війна повстанців України проти більшовицької влади (1919-1922)

Приклад доповіді:

Вступ. Епоха надій і крові

Українська революція — низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917—1921 роках.

Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. В Україні утворився альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада, що стала представницьким органом українських національних сил. Керівником УЦР став Михайло Грушевський.

Українська революція 1917 – 1921 років була частиною великої Громадянської війни, що спалахнула 1917 року на уламках Російської імперії. Більше 90 років, що пройшли з її закінчення, зробили свою справу, видаливши з життя усіх носіїв реальної пам'яті про неї, перетворивши цю трагедію тільки на легендарний факт далекої історії. Історії, яка, як декому здається, нас не торкається... Радянська міфологія Громадянської війни будувалася на простому конфлікті червоні — білі (що мало на увазі ще і просту оцінку «хороші — погані»), не приділяючи уваги наявності інших кольорів. Але і білоемігрантська міфологія, не прагнучи до аналізу, також намагалася заземлити проблему на рівні «свої — чужі». Пострадянські історики спочатку кинулися до «деникинсько-красновської» історії... І в результаті — більше 90 років напівправди, спотворень, недомовок, умовчання і незнання.

Досі невідома навіть приблизна кількість жертв Громадянської війни на уламках Російської імперії. Можна тільки припустити, що число загиблих і померлих в цій війні склало приблизно 7 мільйонів чоловік. Причому більшість жертв (65%) доводяться на загиблих від епідемій, хвороб і голоду (як солдат різних армій, так і у більшості своїй мирних обивателів), приблизно 20% жертв дали репресії і терор (приблизно 1 мільйон чоловік загинуло від терору червоного, 160-180 тисяч чоловік — від терору білого і терору інтервентів, 400 тисяч чоловік — від погромів, національно-повстанського і бандитського терору). На долю загиблих військових (безпосередньо в ході військових дій на фронтах припадає близько 10% від загального числа жертв Громадянської війни... До цих непоправних для країни втрат необхідно додати 3-4 мільйони емігрантів, які покинули простір колишньої Російської імперії, рятуючись від війни, репресій, голоду...

З 7 мільйонів жертв війни і її наслідків близько половини доводиться на Україну, де розігрувалися найбільш криваві бої і поширювалися найбільш жахливі епідемії, де в містах і повітах 10-15 разів впродовж Громадянської війни мінялася влада. Саме український театр військових дій був постійним, адже з 1917 по 1922 рік в Україні безперервно річками лилася кров.

Україна притягувала усі ворогуючі сторони розвиненою залізничною мережею і великими морськими портами, величезними запасами вугілля, залізної руди, продовольства, нафти (Західна Україна). Її промислові гіганти військової промисловості — Катеринослав, Харків тощо — обіцяли вирішення постійних проблем з озброєнням. Україна недаремно опинилася в епіцентрі Громадянської війни. Білі і червоні шукали в ній як житницю і кузню, так і невичерпний мобілізаційний резерв — як офіцерських кадрів, так і пролетарських мас. Червоні і білі розглядали володіння Україною як головний крок для відтворення своєї імперії: єдиної Росії, або всесвітньої Радянської республіки. Білі восени 1919 року повгрузали в українських просторах, так і не переваривши цієї непокірної території, не отримавши від неї очікуваних благ. Для червоних саме через простори України йшов шлях на Варшаву, Будапешт і далі...

Громадянська війна загострила національне питання, розпалене обіцянками більшовиків щодо можливості «самовизначення націй, аж до повного відділення». Революційний ентузіазм, що породив мрії про незалежну Україну, повинен був показати свою силу і здатність до боротьби. Український 40-мільйонний народ, здавалося, дозрів для власної державності. Але на війні, як на війні... мрії, часто перетворювалися на розчарування.

Цікаво, що не білогвардійці, ні французькі інтервенти не визнавали право на само існування українського народу, на існування української державності, вважаючи український народ лише частиною великої Росії. Червоні з великими обмовками, але визнали існування України (обов'язково Радянської) і українців.

«Дванадцять війн за Україну» — назва звичайно ж, умовна. Чому ж дванадцять? Саме дюжину воєн можна хронологічно і логічно зв'язати з поняттями «Громадянська війна» і «визвольний рух». Саме ці війни проходили на території України. У книзі розглядаються військові конфлікти, які були породжені серйозними геополітичними, соціальними, національними протиріччями. Уперше такі протиріччя з'явилися із затвердженням самої держави Україна (Українська Народна Республіка), коли феноменальна поява цієї держави викликала обурення червоних і білих.

Отже, грудень 1917 року — це не лише найвища точка Української революції, але одразу й початок першої війни за Україну.

Приклади тестових запитань:

1. До складу яких держав входили українські землі в 1917 році?

2. Коли була заснована Центральна Рада?

3. За ініціативою яких партій була створена Центральна Рада?

4. Хто був обраний головою Центральної Ради?

5. В якому Універсалі було проголошено українську незалежність?

6. Коли і яким чином припинила своє існування Центральна Рада?

7. Що таке гетьманат?

8. Назвіть армії та політичні сили, як і боролися за владу на Україні в 1917 – 1921 рр.

9. Які держави брали участь в інтервенції на Україну в 1918 – 1919 рр?



© ВП «Стахановський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка», 2016