Стахановський педагогічний коледж



18 травня 2017 р.





18 травня 2017 року в ВП «Кадіївський педагогічний коледж ЛНУ імені Тараса Шевченка» відбувся інформаційно-виховний захід з нагоди вшанування пам’яті жерт депортації кримських татар та Дня боротьби за права кримськотатарського народу.

Студенти ознайомились з історичною довідкою подій 1944 року її наслідками.

Операція радянських військ із вигнання нацистських окупантів із території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня, в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася переважно 20 травня. До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволяли брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар і провізію в розрахунку до 500 кілограмів на родину. Насправді ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кілограмів речей і продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тисяч мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тисяч кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московвугілля».

Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 особи. Окремо 5989 кримських татар, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців. Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні.

Таким чином, загалом з Криму вигнано 200 тисяч осіб корінного народу: 183 тисячі на загальне спецпоселення, 6 тисяч у табори управління резервів, 6 тисяч до ГУЛАГу, 5 тисяч спецконтингенту для Московського вугільного тресту. Серед дорослих спецпоселенців були також росіяни, українці, цигани, караїми та представники інших національностей — всього 2882 особи, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.

Останній ешелон із депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, певна частина кримських татар у дорозі загинула. Кількість таких за офіційними джерелами — 191 людина — викликає сумніви. Утім, навіть радянська статистика дає можливість простежити зменшення кількості вигнаного населення. Одразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 років до трудових таборів Сибіру та Уралу було направлено 8 995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися з родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів — навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму.













© ВП «Стахановський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка», 2016