Стахановський педагогічний коледж



26 квітня 1986 - Чорнобильська трагедія





В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них - 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Проте Чорнобиль і досі є незагоєною раною. Причиною катастрофи прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який викликав два вибухи. На щастя (якщо можна так сказати), вибухи були не ядерними, а хімічними - наслідок перегріву реактора і накопичення значної кількості пари. На момент вибуху в реакторі знаходилось близько 200 т урану. Було зруйновано обшивку, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.

Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі.

Хоча Чорнобильська катастрофа вважається трагедією українською (внаслідок аварії постраждали 12 областей України), офіційні дані свідчать, що 70% радіації отримала Білорусія: постраждала п’ята частина сільськогосподарських територій, а сотні тисяч людей почали хворіти лейкемією та раком щитовидної залози. У білорусів також є зона відчуження, яка сьогодні сягає більше 4 000 км.

Зараз вважається, що найбільш розповсюдженою хворобою, викликаною викидом радіоактивних речовин в Чорнобилі, є рак щитовидної залози та лейкемія. Окрім того, говорять про збільшення кількості випадків вроджених патологій у дітей, а також про підвищення рівня дитячої смертності на забруднених територіях, хоча конкретних статистичних підтверджень цьому немає. Йшлося також про частішання випадків народження дітей із синдромом Дауна. В Білорусії пік захворювання припав саме на 1987 рік, але це ще не доводить конкретний зв’язок «епідемії» з аварією.

У кожного часу свої герої. В цій особливій зоні не потрібно було йти в рукопашну, мчатися крізь шквал куль на кулеметній тачанці, кидатися грудьми на вогонь амбразури, іти на повітряний таран. Для цього не потрібно було, але тільки в прямому значенні. А в переносному потрібно було і те, і друге ,і третє, і в багато разів більше того. Люди зіткнулися з ворогом , страшніше чуми, землетрусу, і навіть озброєного до зубів агресора. Цей ворог невидимий, невідчутний, але він жорстокий, підступний і смертельно небезпечний.

В Чорнобиль були послані радянські солдати, пожежні, будівельні експерти. Ця група, яка нараховувала 600 тисяч, стала відома як «ліквідатори».

У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров'я, а інколи й життя.


Ми низько схиляємо голови перед учасниками ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і з особливим почуттям їх шануємо!

Велика Вам подяка і низький доземний уклін!






© ВП «Стахановський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка», 2016